Get Adobe Flash player

Становлення сучасної дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи і засоби досягнення цілей, намірів реалізувати свої власні потреби та інтереси. Тому важливою метою навчально-виховного процесу сьогодення є розвиток у вихованців креативних здібностей.    Що ж таке «творчі здібності» або « креативність» (від лат. сreatio - творення)? Американський психолог Е. Фромм запропонував таке визначення: «Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого опрацювання й засвоєння власного досвіду». На думку психологів, кожній дитині притаманне таке поняття, як его-стан, тобто особливий стан власного Я, пов΄язаний з сукупністю певних почуттів і відповідних поведінкових стереотипів. Дитячий его-стан – це не лише осередок проблем (комплексів, страхів, травм, заборон), а й джерело енергії, це дуже енергетична і енергетизуюча частина нашої особистості, це джерело творчої інтуїції, спонтанності, свободи. В психологічній науці креативність пов'язують з таким дитячим его-станом, що отримав назву «Маленький професор». Це вже фактично є прояв дорослого у дитині, перший дорослий его-стан. Саме з ним пов'язана інтуїція і творчий потенціал особистості.

   Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві, досягає піку у віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає у перші три роки навчання в школі, знижується протягом наступних року-двох і потім отримує новий поштовх. Період життя дитини від 2,5 до 7 років психологи називають другим віком запитань (перший вік – від 1 року до 2,5). На кінець цього періоду спостерігається «пік допитливості» - найбільша кількість запитань у мовленні дітей. Психологи дійшли висновку, що креативність неоднозначно залежить від освіти, більшість дітей втрачає свої спонтанну відвагу, коли їх окультурити.

   Оновленим показником творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки – кількість ідей, що виникають за одиницю часу.

Гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому.

Оригінальність – здатність до генерації ідей, що відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень.

Допитливість – здатність дивуватися, відкритість та інтерес до всього нового.

Сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити справу до кінця, ризикуючи особистим успіхом чи репутацією.

   До того ж вчені дійшли висновку, що успадкований потенціал не варто вважати найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. Батьки та інші дорослі здатні або розвинути, або знищити творчі імпульси малюка ще в дошкільному віці.

   Основною діяльністю дошкільника є гра. Як свідчать дослідження психологів, саме гра значною мірою сприяє розвиткові творчих здібностей малюка, оскільки саме в її природі закладені можливості для стимуляції гнучкості й оригінальності мислення, здатності конкретизувати власні задуми та пропозиції інших гравців. Ще одна винятково важлива властивість ігрової діяльності – внутрішній характер її мотивації. Діти граються, бо їм подобається сам ігровий процес. І дорослим залишається тільки використати цю природну потребу для поступового залучення дітей до більш складних, творчих форм ігрової активності.

   Хотілося б зупинитися і на співвідношенні творчих здібностей та інтелекту. В сучасній психології з'явилися дані, що свідчать про відсутність зв'язку між показниками інтелекту і творчими здібностями. На основі досліджень вчені виділили 4 групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту і креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішенням життєвих проблем.

   Так, діти з високим рівнем інтелекту і креативності вирізняються впевненістю у своїх здібностях, адекватним рівнем самооцінки, внутрішньою свободою і високим самоконтролем. Вони поводяться по-дорослому. Виявляють інтерес до всього нового і незвичайного оточення, зберігають внутрішню незалежність думок і дій.

    Діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності понад усе прагнуть досягти успіхів у навчанні, не люблять ризикувати, побоюються публічно висловлювати свої думки. Вони стримані, замкнені, у них мало близьких друзів, невпевнено почуваються без адекватної оцінки своєї діяльності.

   Діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності зазвичай попадають в розряд «ізгоїв». Вони важко пристосовуються до колективу і одногрупників, але часто мають захоплення за межами дошкільного закладу, де отримують можливість виявити свої творчі здібності. Вони найбільш тривожні, страждають від зневіри в себе.

  Діти з низьким рівнем інтелекту і креативності, як правило, зовнішньо добре адаптуються, тримаються в «середняках» і задоволені своїм становищем, здатні до адекватної самооцінки. Низький рівень здібностей компенсують розвитком соціального інтелекту, товариськістю, пасивністю у навчанні.

   Таким чином, результати досліджень свідчать, що під час роботи з дітьми важливо розвивати не лише інтелект, а й творчі здібності, і навпаки: під час розвитку творчих здібностей не слід забувати і про інтелект. Адже коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина добре адаптується до середовища, вона активна, емоційно врівноважена, незалежна.

   Розвиток креативності у дитини неможливий без розвитку творчої уяви, адже творчість у дитячій діяльності прямо і безпосередньо пов΄язана з розвитком уяви. В житті малюка уява виконує іншу функцію, ніж у житті дорослого з її допомогою діти пізнають навколишній світ і самих себе. Уяву малюка слід розвивати з дитинства, адже найбільш чутливий період для такого розвитку – дошкільний вік. Уява допомагає творчо перетворювати дійсність, створювати нові, гнучкі образи, комбінації яких дозволяють досягти нових, несподіваних результатів. Тому розвиток цієї психічної функції стає основою для вдосконалення творчих здібностей дошкільняти та підготовки до творчості в майбутньому.

   Особистісною характеристикою дитини, яка виникає з особливостей її уяви, є фантазування. Фантазії – це продукт уяви, вони змінюють дійсність, дають можливість подивитись по-новому на вже знайомі факти, а тому мають пізнавальну і художню цінність. Сюжети дитячих фантазій можуть бути найрізноманітнішими: це розповіді про себе неймовірних історій, про далекі подорожі з вигаданими казковими і реальними друзями, про пригоди, які сталися під час відпочинку на морі, біля річки, в лісі, це розповіді про незвичайні іграшки, яких ні в кого більше немає, це уявлення себе в ролі сучасних героїв мультфільмів, казок, це розповіді про незвичайні вчинки – власні та інших людей, і т.п.

   Дитячі фантазії виникають внаслідок того, що життєвий досвід у дитини ще недостатній, мислення недосконале, а навколишній світ ще непізнаний, невивчений. Фантазії стають засобом, який компенсує обмеженість досвіду, і досить часто пояснення дітей є несподіваним, оригінальним. І виникають такі фантазії найчастіше спонтанно, бо коли поставити перед дитиною спеціальне завдання щось придумати, уявити, розповісти, намалювати фантастичне, вона може розгубитися, відмовитися від виконання або зробити традиційно, нецікаво. Злет творчої фантазії можна спостерігати і в будівлях дітей, в ліпленні, а особливо в малюванні..

   Розвиваючи креативність дитини, ми повинні вчити її творчо мислити. Продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння такими спеціальними способами: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, формулювання запитань, переформулювання, генерування ідей, оживлення. Спосіб виділення протилежних властивостей передбачає визначення в одному й тому ж предметі чи явищі протилежних властивостей. Вміння знаходити протиріччя є обов'язковим атрибутом істинної творчості, адже виділення протилежних якостей, їх зіставлення, об'єднання дозволяє розкривати нові, несподівані сторони предметів і явищ. Наступний спосіб творчого мислення – формулювання запитань, адже здатність людини ставити нові запитання і проблеми – один з показників розвитку її креативних здібностей. Корені цієї здатності – в природній допитливості дитини. але при цьому, незважаючи на надзвичайну допитливість дошкільнят, їх дослідницькі можливості у формі запитань доволі обмежені. У вільній розмові з дорослими вони можуть ставити безліч запитань, а ось при необхідності дослідити якусь проблемну ситуацію виникають труднощі, запитання стають однобокими, стереотипними. Тому педагог повинен створювати такі умови, щоб не лише зберегти допитливість дитини, а й розвинути її. А для цього важливим є, насамперед, справжній діалог у спілкуванні, коли педагог, малюючи стереотипи, показує малюкові зразки інших форм запитань, демонструє відмінності і дослідницькі можливості цих форм. Важливим є питання, які стосуються ключових моментів проблеми, причин тих чи інших явищ, суттєвих ознак і функцій предметів. Навчитися цьому дитина може лише під час спілкування з дорослим в процесі спільної ігрової чи навчальної діяльності. Важливо, щоб запитання спонукали дитину до інтелектуальної активності, щоб в них були елементи невідомого, протиріччя, щоб вони були більше спрямовані на мислення, на розвиток креативності. Оживлення (або персоніфікація) це надання неживому об΄єкту ознак живої істоти. Наприклад, гра-тренінг у вигляді запитань: На що схожий будинок? (на голову людини: вікна – очі, двері – рот, дах – кепка). Одним з найважливіших способів творчого мислення є генерування ідей, він забезпечує творчий підхід до вирішення найрізноманітніших проблем. Завдання його просте – генерувати, «народжувати» якнайбільше ідей. Можливо, вони будуть і неправильними, і незвичними, і абсурдними. Але чим більше їх, тим ймовірніше, що серед них будуть хороші, а може – навіть геніальні.

   Особливе місце в процесі розвитку творчих здібностей дитини ми відводимо казці. Казка – це школа творчості, яка так необхідна дітям. Казка невід'ємна від фантазії, уяви, а уява – великий дар, що зробив могутній вплив на людський рід, його розвиток. Казка навчає, закликає, зобов'язує, формує перші художні навички, розвиває їх. В. Сухомлинський писав, звертаючись до педагога: «Якщо ви хочете, щоб вихованець ваш став розумним, допитливим, кмітливим, якщо у вас є мета утвердити в його душі чутливість до найтонших відтінків думки і почуття інших людей, надихайте його розум красою слова, а його чарівна сила розкривається передусім у казці». Саме казка сприяє входженню дітей у світ фантазії і чарівності, служить основою для розвитку образної і творчої уяви, образи казкових героїв, придумані дітьми, стають яскравіші і конкретніші, їх характери різноманітніші.

   Говорячи про розвиток уяви, творчого мислення, креативності не можна не говорити про дитячу гру, адже в ній зароджується і розвивається дитяча особистість, в грі малюк самореалізується, випробовує власні сили і можливості, в грі відкривається джерело його фантазії. Саме і в грі й завдяки уяві дитина мимоволі стає сильнішою, витривалішою, добрішою, ніж у багатьох життєвих ситуаціях. Сповнена фантазії, творча гра є справжньою школою життя. «Без гри не може бути повноцінного розумового розвитку», - писав В.О.Сухомлинський. Враховуючи власний досвід роботи, можна наголосити: найбільші можливості для розвитку творчого потенціалу дитини, її уяви, фантазії дає творча сюжетно-рольова гра. В ній дитина сама моделює якусь ситуацію, визначає роль дорослого, дітей, можливість використання предметів-замінників, характер ігрових дій та їх результатів, бачить себе в різних ролях. Виконання ролі в грі потребує від дошкільника дуже складної діяльності: треба уявити собі, що повинен робити герой у цей момент, спланувати його подальші дії, спрямовувати розвиток гри, долати стереотипи власної поведінки. Сюжетна гра створює необхідний емоційний фон, який забезпечує прояви творчої фантазії дитини, вона має активний, творчий, імпровізаційний характер. В грі дитина виражає себе найбільш повно і вільно.

 

   Всі діти старшого віку – художники. Малювання посідає особливе місце в їх житті. Образотворча діяльність в цьому віці не є діяльністю лише обдарованих, а є улюбленим захопленням і захоплюючим заняттям усіх дітей. Малюванням діти задовольняють потребу у художньому відображенні того, що їх оточує. За допомогою малюнка дитина виражає свої знання і уявлення про речі та людей. Художньою творчістю дитина активно відкриває щось нове для себе, а для оточення – щось нове про себе. Для дитини малюнок – це форма вираження думок, уявлень про навколишню дійсність, емоційні переживання. Малювання порівняно з мовленням має цінну перевагу – воно є «інтернаціональною мовою», доступною кожній людині і зрозумілою всім від малюка до мудреця. Малювання відкриває дитині простір для фантазії, дитина з пензликом,

олівцем у руках вільна, переважно радісна. У художній творчості формується особистість дитини, проявляється її індивідуальність.

    Узагальнивши надані в психолого-педагогічній літературі рекомендації щодо створення дорослими сприятливих умов для розвитку у дошкільників креативності, виділимо такі з них:

1. Завжди слід заохочувати дітей до продукування самостійних думок і дій, не нав΄язувати готових відповідей, не просити повторити думку інших;

2. Створити для дитини відповідне розвивальне середовище, пристосоване для її пошуків, експериментів, до якого вона могла б звертатися за бажанням, щоб проекспериментувати з фарбами, папером, тощо;

3. Не заважати дитині зробити по-своєму, не наполягати, щоб вона працювала за зразком, підтримувати в разі невдачі, допомагати тоді, коли педагог відчуває потребу дитини в цій допомозі;

4. Пропонувати дітям більше створювати вільних малюнків, словесних образів, інших спонтанних творчих проявів;

5. Не оцінювати категорично творчі роботи дітей, їх словесні творчі висловлювання, уникати несхвальних оцінок креативних ідей дитини. Слід обговорювати з нею окремі змістові моменти цих робіт; не порівнювати роботи дітей між собою, а якщо порівнювати, то лише роботи, виконані дитиною раніше і зараз, щоб зазначити прогрес, досягнення малюка; знаходити і підкреслювати в кожній роботі її власну «родзинку»;

6. Бути терпимим до дивних ідей, поважати допитливість дитини, її запитання, погляди, ставлення до проблеми, якими б вони не були (навіть неправильними чи безглуздими на думку дорослого), не нав'язувати свої «правильні думки»;

7. Не глузувати з образів, створених дітьми, адже критичне ставлення може викликати образу, небажання самостійно щось робити, експериментувати, здійснювати самостійні пошуки виходу з ситуації;

8. Своїм прикладом, на рівні дитини створювати образи, обігрувати їх, обговорювати з дітьми результати власної творчості, вчити дітей ставитися до творчих проявів з повагою, розумінням, знаходити слова підтримки, уникати критики;

9. Не нав'язувати своєї програми створення нового, намагатися зрозуміти логіку уяви дитини, знаходити слова підтримки для її самостійних творчих починань, ставитися до них з повагою;

10. Більше уваги приділяти організації творчого процесу створення чогось, а не результату; допомагати дитині покладатися на ризик та інтуїцію, бо саме це допоможе зробити справжнє відкриття; не прагнути «прикрашати» роботи дітей;

11. Розвивати у дітей почуття міри стосовно створення образів і втілення їх у продуктивну діяльність, проводити інтегровані заняття, щоб запобігти одноманітності, перевтомі, перенапрузі;

12. Підтримувати позитивний емоційний тон у себе і у дітей, зберігати дружню атмосферу, висловлювати радість, захоплення, віру в сили дітей, виявляти симпатію до їх перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами, діями, зображеннями;

13. Використовувати різноманітні завдання, ігри зі словами, рухами, звуками, зоровими образами, смаковими, тактильними сприйманнями, вводити вправи на розвиток психологічної культури;

14. Створювати і підтримувати необхідну для творчості атмосферу;

15. Вбачати в дитині неповторну індивідуальність з усіма її якостями та здібностями і саме на цій основі будувати свою стратегію виховання;

16. Підтримувати і заохочувати дошкільника до самостійності, незалежності, цінувати її свободу виявлення власних потреб, самоствердження в найближчому оточенні.

17. Робити заміну завдань, спробуйте в разі потреби (якщо дитина не може домалювати незакінчену фігуру, нехай вона розфарбовує трафаретне зображення тощо);

18. Розвиток творчих здібностей, уяви дошкільників слід поєднувати з різними видами продуктивної діяльності, і обов'язково – з грою;

19. Заняття слід проводити емоційно, з позитивним настроєм, виявляючи справжній інтерес до роботи дітей;

20. Ставитися до дітей доброзичливо, з позитивним очікуванням їх досягнень, без критики і нарікань за невдачу;

21. Сприяти розвитку у дітей здатності до самостійної оцінки своєї роботи;

22. Позитивно оцінювати будь-які успіхи дітей.

Працюючи над розвитком творчих можливостей дитини, її здатності до творчості, організовуючи життєдіяльність дошкільників, особливо старших, в дошкільному закладі, в родині, потрібно сміливіше вдаватись до експериментування, дослідництва; надавати дитині право самостійно приймати рішення, виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору; частіше спонукати самостійні припущення та висновки, ризикувати. Слід розвивати в дитини допитливість, здатність творчо переробляти життєві враження, збагачувати індивідуальний досвід, розширювати асоціативний ряд; слід розвивати творче мислення, вміння втілювати творчу уяву в реальну дійсність, розв'язувати нескладні життєві проблеми.

Авторизація

Відвідування

mod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcounter
27
251
278
5185
405093
54.81.158.195
1
0
1

Авторські права 2012 @ ДНЗ "РОМАШКА" м. Березне, Рівненська область.

Усі права захищені. При використанні матеріалів посилання на сайт обов'язкове.