Ще вчора гріло сонечко по-літньому. А сьогодні вночі до мого міста непомітно вступила осінь.

Кожний новий ранок зустрічає мене по-іншому - то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька холодних крапель осіннього дощу, то збадьорить прозорою прохолодою. А інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, промені якого заглядають у кожен дім і в дитячий садок Ромашка.

   Всі ми любимо осінь за її тихий смуток, що щемом озивається в серці, за важкі кетяги горобини, за срібні нитки бабиного літа, що дорують нам окрайчик літнього тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой щем у серці. 

   А ще ми любимо осінь за можливість влаштувати свято для дітей і батьків.