Розвиток мовлення - це не лише збагачення словника, формування звукової, граматичної культури та удосконалення зв"язного мовлення. Насамперед, це вміння спілкуватися. Тому і Валентина Олександрівна на колективному перегляді "Вечірнє небо"вчила дітей робити повідомлення, пояснювати, переконувати, доповнювати, домовлятися, користуватися вербальними та неварбальними( міміка, жести, рухи) засобами виразності.

     Ще вчора гріло сонечко по-літньому. А сьогодні вночі до мого міста непомітно вступила осінь.

Кожний новий ранок зустрічає мене по-іншому - то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька холодних крапель осіннього дощу, то збадьорить прозорою прохолодою. А інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, промені якого заглядають у кожен дім і в дитячий садок Ромашка.

   Всі ми любимо осінь за її тихий смуток, що щемом озивається в серці, за важкі кетяги горобини, за срібні нитки бабиного літа, що дорують нам окрайчик літнього тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой щем у серці. 

   А ще ми любимо осінь за можливість влаштувати свято для дітей і батьків.

        Червоні грона горобини

У парку осінньому листя кружляє,

Килимом землю вогку укриває.

Осінь у сукні іде золотистій,

Із горобини низає намисто.

Як же гарно, чудово, привітно,

Ніби в казці, в осіннім гаю.

Клен з берізкою золотом квітне,

Я на килимі жовтім стою.

А вітрець поміж гіллям гуляє,

По осінньому лісі іде -

Листям жовтим в повітрі кружляє

І тихенько додолу кладе.

    Золота - красуня - осінь - чарівниця!

    По землі ступає, золотом іскриться.

    В жовте і червоне листячко фарбує

    І картинки дивні, чарівні малює!

    Небо синє - синє, листя кольорове,

    А яке довкілля радісне, чудове!

    А які жоржини,наче сонце, квіти!

    Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!

    Світ наш незбагненний, дивний, загадковий

    І такий прекрасний, і такий чудовий.